Білий Бо, Костя Cartman Ой люлі

Ой люлі, люлі, тихо мій гнів тонув
Ой люлі, люлі, у неділю дощову

Ой люлі, люлі, тихо мій гнів тонув
Ой люлі, люлі, у неділю дощову

Цвіт віднесений вітром
Від тих місць де, вчора було тепло і світло
Ніс крізь дим цю віру у світ свій
Тут хліб-сіль, душа, бо то дім твій

Із собою бути би чесним
Злому гніву не дати зробити з себе черствого
Нам не браття й сестри ті що без честі
Дай нам світла й сили свій хрест нести

Перезаряжає брат
Йому невідомий страх
Попадає сто зі ста
З посмішкою на вустах

Перезаряжає брат
Йому невідомий страх
Попадає сто зі ста
З посмішкою на вустах

Ой люлі, люлі, тихо мій гнів тонув
Ой люлі, люлі, у неділю дощову

Ой люлі, люлі, тихо мій гнів тонув
Ой люлі, люлі, у неділю дощову

Я ніби став дощем - холод
Страх ніби розірваний вщент - поле
Коло мене Бог, значить стоїмо
Поки під ногами моя земля, наче килимок

Розум, ще один крок ми йдемо уперед
І немає страху в тому часо перетині
Бути там де ми не є, а втім
Не забути хто твій брат і де твій дім

Намалюю все що мені наснилося
Рідний дім руйнують, бачиш як падають міста
Намалюю, новий день, я намалюю сонце
І ми прокинемося і згадаємо про сон цей

Все спить. На землю впала ніч
І тільки голос, лагідно і дзвінко
Вгамує серце втомлених сторіч
Перегорнувши день, як ще одну сторінку

Бачиш день минув і тіло хоче спати
Та серце не засне, бо душу рве до бою
Та зараз спи, до поки сплять гармати
Я поруч, я назавжди, я з тобою

Ой люлі, люлі, тихо мій гнів тонув
Ой люлі, люлі, у неділю дощову

Ой люлі, люлі, тихо мій гнів тонув
Ой люлі, люлі, у неділю дощову